Як краще говорити?
Типи відповідей
Тактика відповідей на екзамені - справа виключно індивідуальна. Стилів екзаменаційних відповідей є, мабуть, стільки, скільки тих, хто складає екзамени. Здебільшого ці стилі дуже схожі один на другий і не враховують конкретні обставини того чи іншого екзамену. У зв'язку з цим ми виділили кілька типів відповідей і зробили спробу показати, в якій ситуації вони мають переваги над іншими.
Перший тип - "Кавалерійська атака"
Він являє собою швидкий потік інформації, який, наростаючи, мов снігова лавина, падає на екзаменатора. Усім своїм виглядом, високою швидкістю відповіді, мінімальними паузами абітурієнт демонструє не тільки, безмежність своїх знань, а й шанобливе ставлення до часу екзаменатора.
В ідеалі цей потік інформації за інтенсивністю повинен весь час наростати. На практиці, коли ви відчуєте, що екзаменатор, який спочатку уважно слухав вас, почав виявляти нетерпіння (почав вовтузитися, схилив голову на спинку стільця тощо), - визначте який-не-будь складний вузол проблем і зробіть вигляд, що ви із задоволенням обговорюватимете деталі. У таких випадках екзаменатор звичайно говорить: "Добре. Друге питання".
Якщо він цього не зробив, вам треба якомога швидше викрутитися з цієї ситуації і через деякий час зробити другу спробу. Звичайно існує ризик, що вас не спинять і доведеться припинити виклад уже оголошеної, але не зовсім знайомої вам теми.
Але переваги цей метод має чималі. Якщо грамотно використовувати його, він приведе вас до п'ятірки. Зокрема, дає змогу непомітно для екзаменатора "проскочити" нечіткий, заплутаний, а то й невивчений фрагмент тієї чи іншої теми. Крім того, він значною мірою позбавляє вас від додаткових запитань.
Використовуючи прийом "кавалерійської атаки", треба пам'ятати, що, коли людина вимовляє більше 2-3 слів за секунду, співрозмовник, як правило, не розуміє її. Отже, якщо ви хочете, щоб вас зрозуміли, говоріть повільніше критичної швидкості мовлення; якщо в якийсь момент вашої відповіді розуміння вам ні до чого, відповідайте якомога швидше. Але й тут, зрозуміло, є ризик, просто кажучи, "нарватися".
Другий тип - "Вільний політ"
Ви сідаєте перед екзаменатором, відкладаєте аркуш з відповіддю вбік і, демонстративно не зазираючи в нього, починаєте відповідати. Як правило, це справляє добре враження.
Такий тип відповіді можна використовувати лише за умови, якщо ви добре знаєте питання. Темп відповіді в цьому разі може бути довільний, найчастіше помірний. У такому ключі добре складати екзамени з суспільних дисциплін. Екзаменатор обов'язково зацікавиться вами, що дасть шанс перетворити монолог на діалог. Якщо вам це вдасться, можете вважати, що ви вже одержали відмінну оцінку, - за умови, звичайно, що коректно поводитиметеся під час діалогу, уважно слухатимете екзаменатора, ні в якому разі не перебиватимете його і по можливості не сперечатиметеся з ним (за винятком варіанта "провокація", про який мова йтиме далі).
Такий тип відповіді рекомендують використовувати також, якщо ви поверхово знаєте питання, не маєте змоги показати всю глибину знань, або коли є прогалина в знаннях з цього питання, хоча загальна ерудиція з предмета чи проблеми дуже висока.
Таким чином, головні переваги цього типу відповіді - його гнучкість і діалогічність. Діалог завжди кращий за монолог, бо, по-перше, ви виграєте час, а по-друге, дістаєте додаткову інформацію від екзаменатора.
Третій тип - "Доповідь"
Це - дуже невигідний тип відповіді. Той, хто читає свої записи, не відриваючи очей від аркуша паперу, навіть якщо відповідь буде правильною і повною, все одно не справить враження. Як визнають викладачі, такий тип відповіді свідчить, що абітурієнт, хоча й знає матеріал, але вільно ним не володіє.
Насправді більшість абітурієнтів, які відповідають читаючи, мають здебільшого глибокі знання, а відповідають так тому, що не можуть подолати хвилювання. Справа в тому, що з посиленням хвилювання обсяг уваги людини звичайно скорочується. Психолог Істербрук, який визначив у 1959 р. функціональну залежність між особливостями уваги та екзаменаційною тривожністю, стверджував: тривожність у ситуації екзамену залежить від зростання взаємопов'язаних гнітючих переживань і думок, що народжуються від погляду на власні здібності "з боку". Ці переживання не тільки не роблять внесок у розв'язання завдання, а й відвертають увагу абітурієнта від власної відповіді. У підсумку той, хто складає екзамен, як виявляється, не може відірвати погляд від своїх записів.
Якщо ви відчуваєте труднощі, коли викладаєте знання під час усного екзамену, вам треба серйозно зайнятися цією проблемою. Найефективніший спосіб її розв'язання полягає в тому, щоб навчитися без ускладнень вимовляти невеликі монологи в присутності кількох чоловік. Якщо ви вільно і легко зможете привернути їх увагу своєю розповіддю, нічого страшного з вами не станеться. В будь-якому разі спробуйте підготувати проміжні варіанти: під час відповіді дивіться не на екзаменатора і не на аркуш, а відведіть погляд трохи вбік або, читаючи відповідь з аркуша, періодично дивіться на викладача. Поспостерігайте, як читають текст професійні диктори інформаційних телепрограм.
Четвертий тип - "Ефективна кінцівка"
Ефективна кінцівка має бути неодмінно під час будь-якої відповіді, але тоді, коли вам не вдалося ні нав'язати діалог, ні спромогтися на те, щоб вас спинили. Отже, закінчувати відповідь доведеться вам самим і робити це треба якомога ефектніше. Яскравий приклад, вдала цитата і глибокі висновки плюс складне запитання екзаменатору - ось головні особливості кінцівки відповіді в цьому варіанті.
Треба мати на увазі, що увага екзаменатора до вас під час відповіді має V-подібний характер, тобто максимальна на початку і в кінці відповіді. Через те вдалий вступ і яскрава кінцівка - запорука високої оцінки.
Стандартна кінцівка, до якої вдаються на екзамені із суспільних дисциплін, - це так званий "зв'язок із сучасністю". Здатність "пов'язати" з сучасністю тему вашої відповіді свідчить, "що ви не тільки добре знаєте матеріал, а й готові застосувати знання на практиці.
П'ятий тип -"Квантовий викид"
Людина не може протягом тривалого часу сприймати інформацію на одному й тому самому рівні. Піднесення й спади уваги з боку екзаменатора неминучі. Через те корисно "розбити" відповідь на кілька частин. Зміст кожної повинен мати приблизно такий характер: визначення, твердження, потім аргументація, доведення, далі приклади, факти і в кінці фрагменти-висновки, повторення основних положень. Між цими частинами відповіді треба витримати невеликі паузи.
Цей тип відповіді рекомендуємо застосовувати в таких ситуаціях: структурою запитання передбачено його поділ на кілька частин; запитання відносно складне, і його треба висвітлювати поступово; екзаменатор - людина флегматична, педантична і врівноважена, не любить поспіху, поважає розміреність і послідовність; екзаменатор - людина похилого віку.
В останньому варіанті викладачу важко оцінювати обсяг інформації, і, щоб його увага не відволікалася, треба робити паузи. Тим самим ви створите передумови для адекватної оцінки ваших знань. Крім того, ваша послідовна відповідь справить на екзаменатора добре враження. Справа в тому, що в людей похилого віку поступово знижується швидкість розумових процесів, зате зростає обсяг знань. Відповідно в дорослих неминуче змінюється ієрархія цінностей: великою мірою перевага віддається досвіду, а не кмітливості. Якщо 20 років тому такий викладач охарактеризував би "ідеального абітурієнта" як рухливого, тямущого, що схоплює все дуже швидко, то тепер для нього ці характеристики зводяться до вдумливості, розсудливості, послідовності.
Шостий тип - "Тет-а-тет"
Цей прийом "працює" здебільшого, коли екзамени складають молодому викладачу.
Спочатку уточнимо поняття "молодий викладач". Маємо на увазі не стільки вік екзаменатора, скільки його самооцінку як викладача.
Молодий викладач - це той, хто ще не відчув себе в ролі екзаменатора, невпевнений у своїх діях, і тому відчуває труднощі в професійному плані. Щоб його особисті труднощі не позначилися на вашій оцінці, треба добре додержувати статусні межі.
Молодих викладачів умовно можна поділити на дві групи.
Перша група - неагресивні (переважно жінки). Вони, як правило, невпевнені, що добре видно з поведінки. Погляд їх звичайно спрямований униз, міміка збіднена і скута. На абітурієнта вони не дивляться, зауважень майже не роблять, додаткові запитання ставлять рідко, бо уникають прямого контакту з абітурієнтом. Вони погано сприймають паузи у відповіді, бо в цьому разі потрібна ініціатива з їхнього боку.
Рекомендації. Під час відповіді треба бути обережним, бо самолюбство такого екзаменатора дуже легко зачепити. Взагалі всі люди із заниженою самооцінкою схильні трактувати нейтральні реакції співрозмовника як негативні. Якщо замість "так", ви скажете "угу". то вас можуть запідозрити в іронії, в'їдливості, глузуванні тощо, отже, стежте за тим, щоб ваші реакції були зрозумілими і однозначними. Будь-якого натяку на підтекст, ніяких двозначних інтонацій і жестів! Надто велика ймовірність того, що все це буде сприйнято як неповага до екзаменатора. Відповідайте неголосно і розмірено, не робіть тривалих пауз, намагайтеся не дивитись довго на екзаменатора, інакше в нього з'явиться відчуття, що його "розглядають" і "оцінюють". У разі найменшої спроби з його боку сказати хоч що-не-будь, припиніть відповідь і виявіть максимум уваги.
Друга група - агресивні (переважно чоловіки). Зовні такі екзаменатори зовсім не схожі на попередніх. Вони прискіпливо розглядають того, хто відповідає, начебто приймаючи уявний виклик, постійно втручаються у відповідь, супроводжуючи її масою зауважень. Вони люблять ставити несподівані запитання, іноді штучні. Відзначаються підвищеною активністю, неприродними позами, великою кількістю маніпулятивних дій (стукають по столу ручкою, поправляють волосся або окуляри, притупують ногою, покусують ручку, торкаються пальцями обличчя тощо).
Рекомендації. Оскільки такі екзаменатори люблять сперечатися і ставити додаткові запитання, в суперечку абітурієнта вони втягують, звичайно ж, не для того, щоб з'ясувати його точку зору, а щоб довести йому, який він тупоголовий. Найголовніше - не устрявати в суперечку, все одно ви в ній програєте. Під час відповіді посилайтеся на "авторитети", у разі відсутності однозначного рішення якої-небудь проблеми - обов'язково назвіть альтернативні варіанти. Якщо вам ставлять багато додаткових запитань, не розгублюйтеся. По-перше, не поспішайте відповідати відразу, обміркуйте свою відповідь. По-друге, поставте екзаменатору запитання-уточнення, відповідати на які йому швидко набридне. По-третє, відповідайте докладно, навіть дуже докладно - все одно більше певного часу вас гризти не будуть.
Отже, найголовніше - не виявляти агресивної реакції у відповідь на агресію екзаменатора. Ви не повинні ні нападати, ні захищатися. Вам треба поводитися доброзичливо й ігнорувати всі випади і чіпляння.
Тактичні "дрібниці"
Знання предмета і вдала побудова відповіді майже завжди дадуть вам 100-відсоткову гарантію успіху, але не слід недооцінювати й деталі, які мають вирішальне значення, коли шальки терезів коливаються між двома можливими оцінками. Наводимо кілька практичних рекомендацій, залишаючи за читачами право "взяти їх на озброєння".
1. Відповідайте послідовно. Намагайтеся дотримуватись послідовності запитань у білеті. У скрутних випадках, коли ви погано знаєте перше запитання, починайте відповідь з другого. Ні в якому разі не просіть дозволу в екзаменатора, не демонструйте своєї невпевненості і поганого знання першого запитання.
2. Акцентуйте важливі слова.Це надасть вашій мові виразності, чіткості і переконливості. У будь-яку звичайнісіньку фразу можна вкласти стільки значень, скільки в ній слів і навіть більше. Наводимо приклад із книжки А.Арго. Вибравши фразу "Дайте мені склянку чаю", автор показав різноманітність її змісту залежно від акцентованого слова. Якщо зробити наголос на першому слові, то матимемо таке: "Досить балаканини! Я прийшов стомлений, змучений спрагою, - дайте склянку чаю, а потім я розповім вам усі новини". Наголос на другому слові вже можна розуміти так: "Сусіду праворуч дали, сусіду ліворуч дали - всім налили, а про мене забули. Чому так? Дайте і мені, якщо всім даєте..." і т. д.
3.Змінюйте темп мовлення.Це надасть виразності вашим словам. Якщо ви хочете підкреслити щось - зменшіть темп. Ось як описав сучасник один з улюблених прийомів, який використовував Лінкольн, прагнучи надати переконливості своїм словам. Він вимовляв кілька слів дуже швидко; коли ж підходив до слова або фрази, які хотів підкреслити, уповільнював свою мову і робив наголос на цьому слові, а потім із швидкістю блискавки закінчував на ньому.
4.Змінюйте тональність голосу.Дикція, тембр і сила голосу за своєю природою тісно пов'язані з фізіологічними особливостями людини і залежать від її психічного стану. Ще в "Книжці цікавих історій", написаній Абуль-Фараджем у XIIIст.. дано поради, як за голосом дізнатися про різні риси людини: "Той, хто розмовляє, поступово знижуючи голос, безперечно чимось глибоко засмучений; той, хто говорить тихо, -полохливий, як ягня; той, хто говорить пронизливо і безладно, - дурний, як коза".
Найбільше шкодить вашій відповіді монотонність. Вона робить відповідь сірою, породжує в екзаменатора нудьгу і роздратування.
Якщо ви помітили, що говорите монотонно, спиніться на секунду. Намагайтеся не просто викладати матеріал, а розмовляти з екзаменатором. Не допускайте, щоб тональність вашого голосу була одноманітною. Бернард Шоу говорив, що існує тільки один спосіб написати слова "так" і "ні", але є п'ятдесят способів їх вимовити.
Хочете вірте, хочете ні, але в Австралії в 1975 р. суд вимагав від однієї фірми відшкодувати збитки і сплатити всі лікарняні витрати її службовцю, який покалічив щелепу, позіхнувши під час роботи. На думку суддів, позіх був спричинений дуже нудною обстановкою на робочому місці постраждалого, отже, йдеться про типове трудове каліцтво. Вважаємо, що висновки ви зробите самостійно.
5. Не забувайте про свій зовнішній вигляд.Акуратний, охайний одяг не тільки підніме вас в очах екзаменатора, а й надасть вам більшої впевненості в своїх силах. Коли люди мають гарний вигляд, їм легше досягти успіху або розв'язати складну проблему.
Відомий норвезький скрипаль Арве Телефсен провів цікавий експеримент. Одного разу він одягнув пом'яті брюки, старе пальто, насунув поношену шапку і, ставши на одному з перехресть Осло, почав грати. Кілька перехожих, не пізнаючи відомого скрипаля, все ж зупинилися і вслухалися в гру "вуличного музиканта". Одні його хвалили, інші критикували, а хтось з перехожих сказав: "Талант у нього, мабуть, є, але бракує віртуозності". "Я хвилювався як ніколи, - сказав згодом Телефсен. - Я так побоювався, що люди не зупинятимуться".
6. Стежте за мімікою.Якщо ви відповідатимете холодно і недбало, всім своїм виглядом показуючи, якою неприємною для вас є процедура екзамену, то невдовзі й екзаменатор почне переживати таке саме відчуття, оскільки такий настрій заразливий. Це не означає, звичайно, що ви повинні постійно посміхатися. Лише привітність і відкритість, а також те, що вам подобається складати екзамени саме цьому викладач}', - усе це повинно читатися на вашому обличчі.
Міміка як джерело інформації під час спілкування має значно більше значення, ніж це може здатися на перший погляд. В.Франкл на підставі опитування медичного персоналу неврологічного відділення лікарні встановив, що хворих на афазію (порушення мови аж до її повної втрати), значно легше зрозуміти, ніж пацієнтів, які вільно розмовляють, але амімічні, тобто позбавлені міміки.
Є багато описів того, які емоції й почуття передають ті чи інші компоненти міміки.
Наприклад, посмішка, що супроводжується піднятими бровами, свідчить про готовність підкоритися, а посмішка з опущеними бровами означає перевагу. Тривале вирячування очей, без короткочасного заплющення, в поєднанні із посмішкою тлумачать як погрозу.
Короткочасне заплющення очей, навпаки, вважають заспокійливим елементом міміки. Якщо ж воно супроводжується усмішкою, то сприймається досить позитивно: "Я довіряю вам. - бачите, я навіть заплющую очі".
Коротше кажучи, усміхнутися правильно - зовсім не просто. На думку американських соціологів, 60% людей не вміють цього робити. У Нью-Йорку ще в 1974р. був відкритий спеціальний інститут, де за 200 доларів вчать посміхатися "за всіма правилами".
7. Контролюйте свої жести.Вони є зовнішнім виявом вашого внутрішнього стану. Крім того, несуть інформацію про вас і ваші знання, як і ваша мова. Під час відповіді намагайтеся використовувати тільки ті жести, які мають природний вигляд. Перед екзаменом попрактикуйтеся, змусьте себе, якщо це потрібно, користуватися жестами. Майте на увазі: у екзаменатора складеться загальне враження про вашу відповідь й на підставі (можливо і не завжди усвідомлено) вашої жестикуляції.
Як твердять американські психологи Ніренберг і Колеро, жести, хоч і не завжди, відповідають за своїм значенням тому, про що людина говорить, але завжди виявляються правдивішими за слова. Через те вважаємо за потрібне спинитися на окремих жестах, які екзаменатор може витлумачити певним чином.
Насамперед зверніть увагу на свої руки. Міцно стиснуті руки - жест підозри і недовір'я; така поза не сприяє контакту із співрозмовником. Люди з міцно стиснутими руками напружені, спілкування з ними ускладнене. Коли ж ви одночасно виявляєте й жести неспокою - клацаєте ковпачком ручки, постукуєте по столу або по підлозі ногою - таку поведінку екзаменатор може витлумачити як незнання або невпевненість.
Такий самий ефект справляють схрещені на грудях руки. Це захисна стіна або фіксована позиція, з якої людина не хоче зійти, особливо коли кисті рук дуже напружені. Усе це нерідко спричиняє відповідну реакцію екзаменатора.
Людина, яка сидить із схрещеними ногами, також не справляє враження контактної або впевненої в собі. Така поза означає вияв конфронтації, протистояння. Не горбтеся, не підносьте ваші записи близько до обличчя. Якщо руки виказують ваше хвилювання, краще сховайте їх під стіл. Пам'ятайте, що скутість, відсутність жестів - найгірше, що ви можете запропонувати екзаменатору. Ідеальний варіант полягає в тому, щоб використати жести, начебто не помічаючи їх (як ви не помічаєте повітря, яким дихаєте).
Знання мови жестів допоможе вам правильно оцінити й поведінку вашого екзаменатора. Про критичність, негативне ставлення до вас свідчитимуть такі ознаки: підборіддя екзаменатора спирається на долоню, вказівний палець витягнутий уздовж щоки, решта розташована нижче рота. Якщо до того ж це супроводжується відхиленням корпусу тіла від співрозмовника - справи ваші геть кепські, хід відповіді треба негайно перебудовувати.
Коментарi